ГІСТОЛОГІЯ (лат. histologia < грец. hystos (histion) — тканина + logos — слово, вчення) — наука про будову, розвиток і життєдіяльність тканин тваринних організмів. Г. разом з іншими фундаментальними медико-біологічними науками вивчає закономірності структурної організації живої матерії. На відміну від інших біологічних наук, основним предметом Г. є саме тканини, що становлять систему наступної за клітинним рівнем організації живої матерії в цілісному організмі. Тканинам притаманні загальнобіологічні закономірності, властиві живій матерії та разом із тим власні особливості будови, розвитку, життєдіяльності, внутрішньотканинні та міжтканинні зв’язки. Тканини служать елементами розвитку, будови і життєдіяльності органів та їх морфофункціональних одиниць. Тканини становлять систему клітин і неклітинних структур, що об’єдналися і спеціалізувалися у процесі еволюції для виконання найважливіших функцій організму. Для кожної з 4 основних тканин (нервова, м’язова, епітеліальна, сполучна) характерні властиві саме їм особливості будови, розвитку і життєдіяльності. Предметом загальної Г., власне вчення про тканини, є загальні закономірності, характерні для тканинного рівня організації, та відмінні ознаки конкретних тканин; предметом спеціальної Г. — закономірності будови, життєдіяльності і взаємодії різних тканин в органах на більш високих рівнях організації. Спеціальна Г. є основою вивчення мікроскопічної будови морфофункціональних одиниць органів і органів у цілому. Г. включає цитологію — вчення про клітину — та ембріологію — учення про зародок. Курс Г. тісно пов’язаний із викладанням інших медико-біологічних наук: біології, анатомії, фізіології, біохімії, патологічної анатомії, а також клінічних дисциплін. Так, розкриття основних закономірностей структурної організації клітин є основою для викладу питань генетики в курсі біології. Проте виклад питань, що стосуються еволюції живої матерії, у курсі біології є необхідною передумовою для вивчення різних рівнів організації живої матерії в організмі людини. Вивчення закономірностей розвитку і будови органів у курсі анатомії базується на даних гістологічного аналізу. Нині, коли дослідження клітинних і тканинних структур здійснюють на субклітинному і молекулярному рівнях із застосуванням біохімічних методів, відзначають особливо тісний зв’язок Г., цитології та ембріології з біохімією і молекулярною біологією. У викладанні, наукових дослідженнях і клінічній діагностиці широко застосовують цито- і гістохімічні дані. Знання нормальної структури клітин, тканин і органів — необхідна умова для розуміння механізмів змін у них у патологічних умовах. Тому Г., цитологія та ембріологія тісно пов’язані з патологічною анатомією і багатьма клінічними дисциплінами (внутрішні хвороби, гінекологія тощо). Таким чином, Г. із цитологією та ембріологією мають важливе значення, закладаючи основи наукового структурно-функціонального підходу в аналізі життєдіяльності організму людини в нормі і при патології.
Біологічний словник / За ред. акад. АН УРСР І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. — К., 1974; Гистология / Под ред. Ю.И. Афанасьева, Н.А. Юриной. — М., 2001.